Інформація учням

Поради випускникам, як готуватися до ЗНО та обирати навчальний заклад.

Для більшості учнів — випускників школи зовнішнє незалежне оцінювання є серйозним і різноплановим випробуванням. Звісно, під час підготовки та складання іспитів учню потрібні знання з певних предметів. Саме вони є запорукою високої оцінки. Однак важлива і психічна готовність, тобто вміння грамотно викласти свою думку на письмі, опанувати себе в екстремальних ситуаціях, гідно виходити зі складного становища. Дехто має такі навички, але все ж більшість учнів відчуває непереборний страх перед іспитом, самою атмосферою, в якій він відбувається, і виникає стрес. Š

Як готуватися до ЗНО

Спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зручно розташуйте не обхідні підручники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер’єр кімнати жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картинки в цих тонах. Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «Трохи позаймаюся»,— а які саме розділи і теми. Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», можна почати з того матеріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справа піде. Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин — перерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ. Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам’ятати напам’ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причому бажано їх записувати. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал. Як запам’ятовувати матеріал? Психологи вста­новили, що наша оперативна пам’ять за одночас­ного сприйняття здатна утримати і потім відтво­рити в середньому лише сім об’єктів. Тому мате­ ріал краще розбити на смислові частини, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові частини матеріалу необхідно укрупнювати й узагальню­ вати, виражати головну думку однією фразою. Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам’ятовувати складний текст, не розібравшись у його внутрішніх зв’язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголовніше. Використовуйте асоціації. Метод локальної прив’язки полягає у побудові для ряду, який ви намагаєтесь запам’ятати, об’єктів іншого ряду — опорного, з добре знайомих або легких для вивчення пунктів. Таким опорним рядом може бути послідовність кімнат у вашій квартирі, будинків на вашій вулиці тощо. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи, аби зіставити з ними елементи заучуваного ряду. Отже, якщо в матеріалі мало внутрішніх зв’язків — озирніться довкола. Уявіть обстановку, в якій ви вивчали матеріал, і ви пригадаєте його, адже отримані одночасно враження запускають механізм згадування. Як повторювати? Перекажіть текст своїми сло­вами, і ви легше його запам’ятаєте, аніж про­ сто прочитавши багато разів, — адже це ак­тивна розумова праця. Загалом будь-яка ана­літична робота з текстом дозволяє краще його запам’ятати. Це може бути перекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних фор­мулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо.  Виявляється, текст можна сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дужки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам’ятовування значно покращуються через образність запису. Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш, ніж на 7 частин, пов’язати ці частини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх. У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення. Як психологічно підготуватися до іспитів Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, частинами, спокійно. Якщо дуже важко зібратися із силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу. Щодня виконуйте вправи на зняття напруження, втоми, на розслаблення.

Як уникнути хвилювань

 1. Запишіть на аркуші паперу те, що вас непкоїть. Покладіть його під подушку або в шухляду столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв’яжете ви.

 2. Запитайте себе: «Чи допомагає хвилювання впоратися із ситуацією?» Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що справді могло б зарадити.

 3. Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть із ним або нею. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашим хвилюванням.

4. Пам’ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод розв’язання проблем.

5. Якщо ваші переживання стали нав’язливими, зверніться до шкільного психолога. 

Як легше запам’ятовувати?

 Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам’ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів. y Запам’ятати легше те, що розумієш Розподілене заучування краще від концентрованого. Учіть з перервами, не все підряд, краще помалу, ніж все одразу. Більше часу витрачайте на повторення по пам’яті. Це ефективніше за просте багаторазове читання.  Якщо працюєте із двома матеріалами — великим і меншим — розумно починати з більшого. Підготовка до іспитів  Поради абітурієнтам

Насамперед має сенс обладнати місце для занять: y Починаючи підготовку до іспитів, варто скласти план. Для початку добре визначити, хто ви — «сова» або «жайворонок», і залежно від цього максимально завантажувати ранкові або, навпаки, вечірні години.  

Складаючи план щоденної підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні будете вчити, які саме розділи якого саме предмета.

Обов’язково слід чергувати роботу і відпочинок.

Добре починати на свіжу голову, з найважчого, із того розділу, який знаєте гірше за інші. Але якщо трапляється так, що «немає настрою», тоді варто почати навпаки, з того, що знаєте найкраще, з матеріалу, який вам найбільш цікавий.

Готуючись до іспиту, не слід намагатися прочитати і запам’ятати дослівно весь підручник. Корисно повторювати матеріал за окремими питаннями. Прочитавши питання, спочатку згадайте та обов’язково коротко запишіть усе, що ви знаєте з цього питання, потім перевірте себе за підручником. Перевірте правильність дат, основних фактів. Після цього уважно, повільно прочитайте підручник, конспект, виділяючи головні думки,— це опорні пункти відповіді.

Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які були пророблені цього дня.

1. Необхідно повторювати інформацію протягом 20 секунд одразу після її сприймання (імена, теле­фони, дати), оскільки найбільша втрата інформа­ції припадає на перші стадії запам’ятовування, на­ ступні за сприйняттям.

 2. Інтервали часу між повтореннями можна, якщо треба, подовжувати. Припустимо, якщо на підго­товку ви маєте 7 днів, а матеріал вимагає не мен­ше п’яти повторень, то роботу краще організувати так: y 1-й день — двічі; y 2-й день — 1 раз; y 3-й день — без повторень; y 4-й день — 1 раз; y 5-й день — без повторень; y 6-й день — без повторень; y 7-й день — 1 раз.

 3. Кількість повторень треба визначати з деяким за­ пасом. Слід дотримуватися простого правила: чис­ло повторень має бути таким, аби протягом необ­хідного проміжку часу інформація не забувалася. Якщо ви хочете запам’ятати інформацію лише на декілька днів, то після її сприйняття рекомендує­мо повторити матеріал спочатку за 15–20 хвилин, потім — за 8–9 годин і ще раз — за 24 години.

 4. Там, де доцільно, застосовуйте комплексний на­вчальний метод. Значну кількість інформації мож­на запам’ятовувати за допомогою часткового на­вчального методу, під час якого ви повторюєте речення за реченням, віршований рядок за ряд­ ком. Проте за часткового навчального методу ін­формацію подрібнюють і виривають із свого контексту, що ускладнює запам’ятовування і при­ зводить до збільшення числа повторень. Нато­мість за комплексного навчального методу всю інформацію, наприклад текст, запам’ятовують ціл­ком, а потім як одне ціле повторюють. Взаємозв’язки між окремими частинами сприйма­ють швидше і ґрунтовніше, а обов’язкове число повторень скорочується. Тому там, де це можливо, використовуйте комплексний навчальний метод. Під час роботи з великим за обсягом матеріалом важко добре запам’ятати текст як одне ціле. У та­ кому разі розбийте текст на розділи, об’єднані од­нією темою. За першого відтворення повторюйте вже засвоєну частину і вивчайте другу. За друго­го — повторюйте перші частини і вивчайте наступ­ ну тощо.

5. Найраціональнішим і тому найпоширенішим мето­дом запам’ятовування інформації є повторне пе­речитування: читайте текст, аж поки запам’ятаєте його.

 6. Повторне читання виявиться набагато ефективні­шим, якщо міститиме елементи активного повто­рення, переказу. Ми пропонуємо метод читання, що дозволяє засвоїти і запам’ятати доволі склад­ ний матеріал (наприклад, якийсь курс) лише за чо­тири повторення. За першими буквами чотирьох рівнів цього методу назвемо його ОУОД (основні думки, уважне читання, огляд, доведення). Виконуйте якомога більше різних опублікованих тестів із якогось предмета. Ці тренування ознайомлять вас зі структурою тестових завдань. Тренуйтеся із секундоміром у руках, фіксуйте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніколи не ду­майте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, по­ думки малюйте собі картину тріумфу. Залиште один день перед іспитом на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на складних пи­таннях. Метод повторення І. Корсакова

 Під час підготовки до іспитів корисно питання подавати у вигляді плану, схеми на папері. Коли ви записуєте план або схему відповіді, ви розглядаєте матеріал з позиції людини, яка передає свої знання іншим, тобто робите те саме, що необхідно робити, відповідаючи в класі або на іспиті. Схеми та плани є корисними ще й тому, що їх можна використати під час короткого повторення питання.

Відповіді на найскладніші питання розповідайте рідним, друзям — будь-кому, хто захоче слухати, робіть це так, ніби відповідаєте на іспитах.

 Перед усним іспитом добре спробувати відповіді на найбільш складні питання розповісти перед дзеркалом, звертаючи увагу на позу, жести, вираз обличчя.

 Намагайтеся не завчити, а зрозуміти матеріал. Обов’язково розв’язуйте задачі, розбирайте речення, слова.

Готуючись до іспиту, ніколи не думайте про невдачу, це руйнує вас. Обов’язково «програйте» подумки ситуацію іспиту, уявляючи в усіх деталях обстановку, комісію, свою відповідь.

Як правильно обрати вищий навчальний заклад

1. Важливий критерій вибору навчального закладу — статус диплома, який видає вищий навчальний заклад (державного або недержавного зразка).

 2. Договір — основний документ, що регулює відносини студента з інститутом. Зверніть увагу на:  можливість розірвання договору з ініціативи студента;  умови розірвання з ініціативи інституту; санкції за невиконання або недовиконання зобов’язань за договором, що накладаються на кожну зі сторін договору; можливість зміни вартості навчання на наступних курсах;  повноту регулювання договором взаємин між інститутом і студентом;  відповідність підписів і печаток;  правильність оформлення документа. Найкраще взяти копію договору та проконсультуватися з юристом. Це стосується рівною мірою як комерційних вищих навчальних закладів, так і державних.  Що треба з’ясувати перед підписанням договору на платну освіту

 Щодо установи: y з’ясуйте, коли введено спеціальність, що зацікавила вас, і скільки випусків відбулося; y ознайомтеся з ліцензією на право здійснення освітньої діяльності.

 Щодо навчання: y ознайомтеся із правилами надання академічної відпустки та умовами відновлення на курсі; y з’ясуйте можливість екстернату та умови перескладання іспитів і заліків; y ознайомтеся зі списком дисциплін, що підлягають вивченню; y для заочного навчання — з’ясуйте графік проведення консультацій упродовж року.  Який вищий навчальний заклад обрати: державний чи недержавний Цей вибір здебільшого залежить від вашого матеріального становища. У державній установі існує можливість потрапити на бюджетне, тобто оплачуване державою, відділення. Диплом державного зразка більше цінують роботодавці.

Обережно, суїцид!
У житті сучасного суспільства особливо гостро повстали проблеми суїцидальної поведінки. Людина живучи в суспільстві, зазнає впливу соціального середовища і сама впливає на нього. Постійні труднощі, які вона переживає, послабляють її адаптивні можливості. Це зумовлює агресивність особистості, дисонанс, депресію, неадекватну самооцінку. Поєднання кількох мотивів (особистісних і ситуативних) спричинює суїцидальну поведінку людини.

Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності. Особливо викликають турботу у науковців та фахівців-практиків випадки суїцидальної поведінки серед молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,7% молодих людей іноді втрачають бажання жити; 17,8% – вважають, що нікому до них немає справ; 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини; 51,9% – мають агресивні прояви, тобто не стримуються в ситуації конфлікту. Якщо людина, на Ваш погляд, схильна до суїциду або мала в минулому спроби до самогубства:

Не відштовхуйте її, якщо вона вирішила розділити свої проблеми з Вами, навіть якщо Ви шоковані ситуацією, яка склалася.

Довіряйте своїй інтуїції, якщо ви відчуєте суїцидальні схильності в будь-якому індивіді. Не ігноруйте застережливі знаки.

Не пропонуйте того, що не в змозі гарантувати, наприклад, «Звичайно, сім’я тобі допоможе».

Дайте знати, що хочете їй допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб держати все в тайні, якщо будь-яка інформація може вплинути на її безпеку.

Зберігайте спокій і не осуджуйте, незалежно від того, що кажете.

Кажіть щиро. Спробуйте визначити серйозність загрози.

Знайте, що суїцидальні думки не завжди призводять до спроб самогубства. В дійсності він/вона, поговоривши з ким-небудь про свої проблеми, зможуть відчути полегшення від усвідомлення проблеми.

Намагайтеся узнати, є в неї/нього план дій. Конкретний план – це знак дійсної небезпеки.

Переконайте його/її в тому, що є насправді така людина, до якої можна звернутися за допомогою.

Не пропонуйте полегшених рішень, наприклад «Все, що тобі зараз треба, це поспати. Вранці все буде добре».

Покажіть, що хочете поговорить про почуття, що не осуджуєте його/її за ці почуття.

Допоможіть йому/їй справитися з кризовою ситуацією і зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію. Переорієнтуйте на інші інтереси для найповнішого проявлення і розвитку особистості.

Допоможіть знайти людей чи місце, які б допомогли знизити стрес.

Зверніться разом з ним/нею до фахівців.